Ісусова молитва

Від найдавніших часів християнства ревнителі Божої любові переконувались, що найбільша перешкода до такого об’єднання всього нашого життя і нашої особи в Бозі – це наше дивне відчуження, віддаленість від власного серця, в якому перебуває Бог і чекає на зустріч з нами! Щоб зустрітись і перебувати з Богом, людина повинна знати спосіб, щоб увійти і перебувати в самому нутрі, центрі свого існування, своєї особи. Фізичне наше серце є символом цього нашого центру. Якщо наша зустріч з Богом не є саме в цьому центрі, вона є дуже невластива, або може цілком недійсна. „Царство Боже є всередині вас!” (Лк. 17, 21).

Упродовж віків численні вчителі духовного життя лишили нам свій досвід і вказівки, як людина може віднайти цей свій центр, своє “серце”, і до нього увійти з допомогою короткої, нескладної, часто повторюваної молитви. Форма такої молитви і її виконування мають бути такими, що охоплюють і тримають в увазі і тіло, і думку, і почування; і, знову, вони мають бути настільки простими, щоб протидіяти природній нашій схильності розгублюватись і розбігатися цікавістю за завжди новими й різними стимулами.

У практиці таких молитов і способів може бути і було дуже багато, і кожен з них може допровадити до бажаної цілі. Все-таки понад усі відзначились ті, що вживали заклики до нашого Спаса особистим Його іменем “Ісусе!”. Святе Письмо описує все життя і ріст ранньої Церкви в силі імені Ісусового: у це ім’я вони хрестились (Ді. 2, 38) і в ньому перебували з Господом (Мт. 18, 20); у це ім’я добро творили (Мр. 9, 37), молилися (Йо. 16, 24) і творили чуда (Лк. 10, 17); за Ісусове ім’я їх гонили (Мт. 10, 22) і вели на смерть (Мр. 13, 12-13); вони за це ім’я все терпіли (Ді. 9, 16), бо вірили, що в тому імені мають життя вічне (Йо. 20, 31).  У цих новозавітніх описах “ім’я” ототожнюється з Особою Ісуса Христа – і найтісніше наше з’єднання з Ісусом Христом є, власне, ціллю Ісусової молитви.

Практика Ісусової молитви дуже проста. Це повторення однієї молитви, одного речення. Та водночас це складна практика, бо кожна людина засвоює і виконує її у своєрідний, неповторний спосіб.

Щоб увесь день наш дух був у спілкуванні з Богом, треба щодня декілька хвилин присвятити на зустріч з Богом.

Виберіть час і місце, де зможете скористатись атмосферою спокою і самотності. Старайтеся молитися в ту саму пору і місці щодня. Усвідомте собі, що стоїте перед Богом.

Саму формулу молитви можете скоротити (але добре, щоб завжди було ім’я: “Ісусе”).