Вівторок, 03 жовтня 2017 08:49

Дитячі казки наповнені набагато більшим змістом, ніж здається

Клайв Льюїс писав: «Коли-небудь ти доростеш до такого дня, коли знову почнеш читати казки».

І це зрозуміє кожен дорослий, взявши в руки дитячу книгу. Тому що буває, що дитячі казки наповнені набагато більшим змістом, ніж здається. Їх можна перечитувати багато разів, і кожного разу знаходити щось нове і ще більш глибоке.

 

І. Д. Фарбаржевич «Ялинове яблуко»

– Як добре, що ти прийшов, синку! – зрадів Старий Лис. – Я спік пиріг з суничного варення. Будемо пити чай.

– Правда, ми майже щасливі?! – сказало Лисеня.

– Правда, мій любий! Адже щастя – це коли всі вдома!

 

Сергій Козлов «Падав дрібний сніжок. Була відлига»

А ввечері, коли пили чай, Ведмедик сказав:

– Не знаю коли, але коли-небудь обов’язково буде краще.

– Ще б пак! – підхопив Заєць.

А Їжачок думав:

«Не може ж бути, щоб все погано і погано – адже коли-небудь повинно бути добре!»

 

Марджері Вільямс «Вельветовий Кролик»

– Ти тільки тоді стаєш Справжнім, – вселяв Вельветовому Кролику мудрий старий Шкіряний Кінь, – якщо хтось довго-довго любить тебе. Не просто грає з тобою, а ДІЙСНО любить.

– А це боляче? – спитав Кролик.

– Іноді, – відповів Шкіряний Кінь, тому що завжди говорив тільки правду. – Але якщо ти Справжній, ти готовий стерпіти біль.

– А як це відбувається? Раз і готово, немов тебе завели ключиком, чи поступово?

– Поступово, – сказав Шкіряний Кінь. – Ти стаєш Справжнім. На це потрібно багато часу. Тому, що це так рідко відбувається з тими, хто запросто свариться, незговірливий або вимагає до себе особливого ставлення. Зазвичай буває так до того часу, коли ти стаєш Справжнім, у тебе вже потерта шерсть, вивалюються очі, бовтаються кінцівки, і взагалі у тебе дуже жалюгідний вигляд. Але це не буде мати зовсім ніякого значення, тому що той, хто став Справжнім, не може бути потворним. Хіба що в очах тих, хто нічого не розуміє.

 

М/ф «Зимова казка»

– Що ти тут робиш? – запитав Ведмедик.

– Чекаю, коли ти одужаєш, – відповів Їжачок.

– Довго?

– Всю зиму. Я, як дізнався, що ти об’ївся снігом – відразу перетягнув всі свої припаси до тебе…

– І всю зиму ти сидів біля мене на табуретці?

– Так, я поїв тебе ялиновим відваром і прикладав до живота сушену травичку…

– Не пам’ятаю, – сказав Ведмедик.

– Ще б пак! – зітхнув Їжачок. – Ти всю зиму говорив, що ти – сніжинка. Я так боявся, що ти розтанеш до весни…

 

І. Д. Фарбаржевич «Казки маленького лисеняти»

– Лисеня, – сказало лисеня лисенятку, – ти пам’ятай, будь ласка, що якщо тобі важко, погано, сумно, страшно, якщо ти втомився – ти просто простягни лапу. І я простягну тобі свою, де б ти не був, навіть якщо там – інші зірки або всі ходять на головах. Тому що сум одного лисеняти, розділений на двох лисенят – це ж зовсім не страшно. А коли тебе тримає за лапу інша лапа – яка різниця, що там ще є в світі?

 

Сергій Козлов, «Їжачок в тумані»

– Я обов’язково, ти чуєш? Я обов’язково, – сказав Ведмедик. Їжачок кивнув.

– Я обов’язково прийду до тебе, що б не трапилося. Я буду біля тебе завжди.

Їжачок дивився на Ведмедика тихими очима і мовчав.

– Ну що ти мовчиш?

– Я вірю, – сказав Їжачок.

* * *

Так було щовечора в цю ясну холодну осінь. І кожен вечір Їжачок з Ведмедиком збиралися у Їжачка, або у Ведмедика і про щось говорили. Ось і сьогодні Їжачок сказав Ведмедику:

– Як все-таки добре, що ми один в одного є!

Ведмедик кивнув.

– Ти тільки уяви собі: мене немає, ти сидиш один і поговорити ні з ким.

– А ти де?

– А мене немає.

– Так не буває, – сказав Ведмедик.

– Я теж так думаю, – сказав Їжачок. – Але раптом ось – мене зовсім немає. Ти один. Ну що ти будеш робити?

– Піду до тебе.

– Куди?

– Як – куди? Додому. Прийду і скажу: «Ну що ж ти не прийшов, Їжачок?» А ти скажеш…

– От дурний! Що ж я скажу, якщо мене немає?

– Якщо вдома немає, значить, ти пішов до мене. Прибіжу додому. А-а, ти тут! Почну…

– Що?

– Лаяти!

– За що?

– Як за що? За те, що не зробив, як домовилися.

– А як домовилися?

– Я звідки знаю? Але ти повинен бути або у мене, або у себе вдома.

– Але мене ж зовсім немає. Розумієш?

– Тоді ти пішов куди-небудь і ще не повернувся. Я побіжу, обшукаю весь ліс і тебе знайду!

– Ти все вже обнишпорив, – сказав Їжачок. – І не знайшов.

– Побіжу в сусідній ліс!

– І там немає.

– Переверну все догори дном, і ти відшукаєшся!

– Мене немає. Ніде немає.

– Тоді, тоді… Тоді я вибіжу в поле, – сказав Ведмедик. – І закричу: «Ї-ж-а-ч-о-к!», і ти почуєш і закричиш: «Ведмед-и-к!..» Ось.

– Ні, – сказав Їжачок. – Мене ні крапельки немає. Розумієш?

– Що ти до мене причепився? – розізлився Ведмедик. – Якщо тебе немає, то і мене немає. Зрозумів?…

За матеріалами сайту

Прочитано 280 разів

Додати коментар

Захисний код
Оновити