Четвер, 06 квітня 2017 23:13

Правда очі коле, але лікує, коли йде від серця

Джиммі було п'ять років, коли його батьки всиновили Ніла. Він до цього часу пам'ятав той день в суді, коли суддя покликав його до себе і сказав: «Сьогодні не тільки твої мама і тато беруть на себе відповідальність за виховання ще однієї дитини, але я розраховую і на тебе, що ти розділиш з ними ці зобов'язання.

Будучи старшим братиком для цього хлопчика, ти станеш прикладом для нього у всьому, бо він буде дивитися на тебе. Чи готовий ти взятися за цю роботу?» Хоча Джиммі був тоді лише в дитячому садку, він сприйняв слова судді дуже серйозно.

Ніл ріс у новій родині, оточений любов'ю і турботою. Його нові батьки перечитали чимало книг у бібліотеці, щоб змогти хоч якось пояснити йому таке складне питання, як усиновлення. Вони зробили велику роботу, бо він не тільки не почувався обділеним увагою і любов’ю, а навіть відчував себе ще особливішим, ніби саме він народився у цій родині. При кожному принагідному випадку, він гордо вставав і говорив усім, що він з'явився не з «животика мами», а з «серця матері». Іноді Джиммі відчував себе навіть трохи обділеним.

Одного разу, повертаючись додому шкільним автобусом, п’ятикласник Енді, що вів себе з молодшими дітьми як “велика шишка”, без жодного на те приводу крикнув з заднього сидіння автобуса: «Ей, Ніле, ти знаєш, що насправді означає усиновлення?»

Ніл нервував, адже Енді раніше ніколи не говорив безпосередньо з ним. Він нічого не відповів. Енді здалося, що Ніл своїм мовчанням хоче його розсердити, тому загарчав: «Це означає, що твоя справжня мати викинула тебе у смітник». В автобусі запанувала тиша. «І тобі дуже пощастило, що хтось прийшов і витягнув тебе, перш, ніж з'явився сміттєвоз і тебе забрали».

Ніл відчув, наче серце виривалося з грудей. Він хотів було вийти з автобуса на наступній зупинці, але водій його не випустив. Всі щось говорили, але Ніл не чув ні слова. Коли двері автобуса відчинилися перед його будинком, він вибіг з автобуса через передні двері і побіг додому. Джиммі вже був вдома. Вони з мамою сиділи на кухні, пили молоко з печивом і чекали Ніла.

«Що трапилося?» - Запитала мама, перш ніж він встиг щось сказати.

Ніл розповів їм, що йому сказав Енді. Мати опустилася в крісло, без будь-яких втішних фраз про «животик і серце». Вона знала, що жодна порада з книг не може стерти біль з лиця Ніла. Коли вона хотіла обійняти його, він відсторонився. Інстинктивно, вона взяла телефон, щоб запитати поради у батька.

Раптом Джиммі встав, підійшов до Ніла, і сказав: «Ніле, дітей не всиновлюють тому, що ніхто не хоче дбати про них. Але коли їх вже усиновили - це значить, що їх люблять. Дуже сильно люблять!».

Мама відклала телефонну слухавку, а Ніл підняв голову і на його світлому обличчі з’явилася маленька усмішка.

Деякі люди кажуть, що правда очі коле. Але іноді вона лікує, коли йде від серця!

Прочитано 795 разів

Додати коментар

Захисний код
Оновити