Вівторок, 25 жовтня 2016 19:30

"Коли ця війна торкнеться кожного, тоді ми почнемо цінувати..." - о. Євген Влох

Уже третій рік на сході України триває війна. Чимало наших рідних, друзів, знайомих перебувають у смертельній небезпеці, нерідко почуваються покинутими та забутими. Тому на передовій та в тилу завжди є місце для людей, які за своїм покликанням підтримують зневірених, втомлених та виснажених воїнів. Капелани намагаються всіляко допомогти українським бійцям, навіть ціною власного життя. Про те, з якими духовними проблемами стикаються військовослужбовці та як Церква допомагає їм адаптуватись до мирного життя, йдеться в інтерв’ю з отцем-деканом Микулинецьким Євгеном Влохом.

Прослухати програму "Гості студії":

Коли ця війна торкнеться кожного, тоді ми почнемо цінувати...

Довідка

Попри те, що слово «капелан» поширене в багатьох іноземних мовах, статті у Вікіпедії про цей термін, професію чи явище можна назвати дуже скромними. Можливо, тому, що це слово вже має наліт буденності.

Історія виникнення терміну «капелан» сягає IV століття і пов'язана із воїном на ім'я Мартин (317-397), хоча перше свідоцтво застосування терміну відноситься до 741 року. Ця історія трапилася у місті Ам’єн (північна Франція). Як пише Католицька енциклопедія: «Це місто стало ареною легенди про плащі». За свідченням історичних джерел, батько Мартина був військовим трибуном у римській армії. Одного зи­мового вечора 338 року молодий воїн, проїжджаючи через браму міста, побачив жебрака, який про­сив милостиню. Оскільки в офіцера при собі не виявилося грошей, він розрубав мечем навпіл свого плаща і одну половину віддав бідному. Тієї ж ночі уві сні Мартин побачив, що цей, загорнутий у плащ жебрак - Ісус Христос.

Через деякий час він звільнився з військової служби і, отримавши благословення від єпископа Пуат’є Іларія Піктавійського, з кількома колишніми військовими товаришами заклав перший пустинський монастир у Галлії (360 р.) - біля Пуатьє (цей монастир існує до нині). І цим став родона­чальником Галльського (французького) чернецтва. Ще пізніше (371 р.) - був обраний єпископом міста Тур (близько 210 км на південний захід від Парижа). З плином часу він був оголошений святим патроном Франції. Майже 700 населених пунктів Франції, а також більше 3600 французьких парафій носять його ім'я. Та по­ловина плаща (лат. - «сарра»), яка зберігалася у воїна, стала реліквією Меровінгської королівської династії. Виїжджаючи на війну, король брав святиню із собою. Для її збереження у польових умовах розгортало­ся шатро («cappella»), а відповідальність за неї ніс священик, якого почали називати «cappellanus». День святого Мартина католики відзначають 11 листопада, а православні - 13 лютого. В Україні святий Мартин Турський вшановувався як патрон окремих міст, про що свідчать його зображення на старовинних гербах міст Мукачева (герб 1376 р.) і Полонного (герб відомий з 1766 р.).

Прочитано 1011 разів