Понеділок, 26 вересня 2016 22:42

Ватиканський журналіст Шон-Патрік Лаветт: «У світі так багато непорозумінь тому, що люди дивляться на речі поверхово» Рекомендовані

Дивитися і побачити, слухати і почути, доторкнутися і відчути – прості правила ефективної комунікації.

Днями професор з комунікацій та керівник англомовної служби «Радіо Ватикану» Шон-Патрік Лаветт побував на святкуванні 5-річчя Школи журналістики УКУ. Під час майстер-класів розповів студентам про те, як повернути соціальне в журналістику через 5 простих запитань, використання 5 органів чуття, 5 комунікаційних порад і 5 глибинних запитань до самого себе.

«Ваше завдання заглянути всередину проблеми, а не дивитися поверхово. Ви повинні зрозуміти причину, а не лише обговорювати наслідки. У світі так багато непорозумінь лише тому, що люди дивляться на речі поверхово».

До речі, студенти школи журналістики УКУ щороку мають можливість проходити практику в англомовній версії «Радіо Ватикан».

Уміння слухати


«Вміння слухати – це найскладніша навичка у житті. Незважаючи на велику кількість технологій, ми все ж маємо проблеми з комунікацією. Це означає, що причина не в інструментах і не в медіях, а в тому, що ми слухаємо і не чуємо одне одного», — зауважив Шон-Патрік Лаветт.

Він вивчає проблеми в комунікації і навчає інших, як долати комунікаційні бар’єри. Роками Шон їздить у різні університети світу і спілкується із студентами, також допомагає працівникам центрів з допомоги людям з особливими потребами та неповносправністю. Йому неодноразово доводилося консультувати пари, які пережили кризу в стосунках: «Коли спілкуюся з людьми, які розлучилися, запитую про причину. Чоловік відповідає: «Вона не слухала мене», а жінка: «Він слухав мене». Коли йдеться про слухання – йдеться про порозуміння».

Журналіст переконаний, що слухання – це необхідна умова якісної комунікації:

«Щоб повернути соціальне у медіа, треба розвивати слухання. Недостатньо постів у соцмережах, коментарів і дописів. У сучасному світі ви як журналіст повинні знати основи PR, продюсувати короткі фільми, монтувати. Не має значення, чим ви займаєтеся. Важливо те, ким ви є і що ви можете внести у свою роботу. Ви – найголовніша цінність у журналістиці. Саме ви, а не технології є тією доданою вартістю і соціальним у медіа».

Важливе питання «Чому?»


У кожної людини свій спосіб порозумітися з іншими – у когось через інтелект, у когось через емоції, а в когось – через досвід. Тому комунікація охоплює голову, серце і руки. Під час тесту на визначення рушійної сили комунікації він запропонував студентам намалювати себе в дитинстві, а потім обмінятися малюнками і намалювати одне одного.

«Якби ви знайшли свої дитячі малюнки, то були б дуже здивовані. Не треба бути психологом, щоб зрозуміти за малюнком, які у вас були страхи, думки і переживання. Насправді ще тоді дитиною ви вперше показали свою ідентифікацію. Я не у всьому погоджуюся з психологами, які ділять людей на категорії, але до деяких речей можна прислухатися. З точки зору психології, якщо на малюнку велика голова, то швидше за все для вас найкращий метод осягнення світу через інтелектуальний процес. Якщо багато місця для тулуба, то людина сприймає світ через емоції (серцем). Руки на малюнку вказують на досвід, а ноги позначають стабільність і безпеку».

Шон-Патрік наголошує, що головне завдання комунікаторів не просто отримати інформацію, а й зрозуміти її і допомогти зрозуміти іншим. Для цього існує набір із 5 стандартних запитань журналіста: Хто? Що? Коли? Як? Чому?

Найбільша проблема комунікаторів в тому, що вони не відповідають на питання «чому», вважає журналіст:

«Відповідь на питання «чому» починається з конкретної особи. Чи ви бачите так само, як і людина поряд з вами? Як медіапрофесіонали ви повинні навчитися бачити те, що невидиме для інших і не обмежуватися простим набором запитань. Не можна судити про подію лише за наслідками. Як взагалі так сталося, що Дональд Трамп має шанси стати президентом США? Чому частина країн хоче вийти з ЄС у той час, коли Україна боролася за приєднання до ЄС? Щоб зрозуміти, чому так, треба заглянути всередину проблеми. Не менш важливою є відповідь на питання «хто?», яким починається перелік. Усе, що ми робимо, починається з того, ким ми є? чим ми є? звідки ми родом? Регіон, з якого ви походите, дата вашого народження, впливає на ваш світогляд і життєву позицію. Якби ми частіше задавали питання чому, ми б уникнули багатьох помилок. Ваше вміння задавати таке питання, вирізняє вас серед інших».

5 незручних питань для сміливих


Допитливість і сміливість – це два основні критерії для справжнього журналіста, вважає Шон.

«Як зрозуміти, чи ви сміливий? Сміливість проявляється тоді, коли ви чогось побоюєтеся, але продовжуєте це робити, розуміючи, що це заради більшого блага. Не треба плутати відвагу із необдуманістю, коли людина бачить небезпеку і не обходить її. Сміливість – це обдуманий крок, це перемога над власним страхом. Але перш ніж зробити цей крок, треба бути допитливим».

Щоб перевірити свою сміливість, Шон запропонував відповісти на 5 незручних запитань, які допомагають повернути соціальне в медіа:

1) Які є 5 речей, у яких я цілковито впевнений щодо себе?

2) Які є 5 речей, у яких я не впевнений щодо себе?

3) Які є 5 речей, які ви хочете аби інші знали про вас?

4) Які є 5 речей, які ви не хочете, щоб люди знали про вас?

5) Які є 5 речей, які є найважливіші для вас у житті?

5 каналів комунікації


Зір, слух, нюх, дотик і смак – саме в такій послідовності більшість людей називає свої 5 органів чуттів, за допомогою яких пізнає світ і комунікує. Правда, у деяких цей порядок звучить по-іншому – або забувають вказати один із органів чуттів, або змінюється послідовність. Шон надає значення тому, який орган чуття ми згадуємо першим. Щоб навчитися краще слухати людину, треба зрозуміти, яким органом чуття вона осягає світ найбільше.

Його проста схема виглядає так: зір відповідає за пізнання світу через розум, слух – це емоційний інтелект, дотик – набутий досвід, нюх – це інтуїція, а смак – це сексуальність.

Він пояснює більш детально:

«Для більшості людей побачити означає повірити. Навіть на мові урду є приказка: поки не побачиш, доти не повіриш. Такі люди схильні до логічних аргументів, а не емоційного сприйняття світу. Один із учнів Христа Тома не міг повірити, що Христос воскрес, доки не торкнувся його рук. Він повірив лише тоді, коли пересвідчився. Для багатьох людей важливий є досвід – це наш перший вчитель. Ми можемо не прислухатися застережень не торкатися вогню, поки самі не обпечемося.

Слух – це перше чуття, яке проявляється ще в материнському лоні. Днями і ночами ми чуємо материнське серцебиття. Наше серце починає битися в такт. Під час хвилювання серцебиття пришвидшується і дитина це також відчуває. Слух – це частина емоційного коефіцієнту. Якби ви були в темній кімнаті, якби ви змогли відчути, що я там перебуваю? Ви могли б відчути по запаху. Насправді є тисячі запахів, які ми можемо розрізнити. У християнстві кажуть, що коли помирає дуже свята людина, то вона наче випромінює запах святості. Люди, які отримували якісь духовні відкриття через святих, здебільшого перед тим відчували запах квітів.

Більшість соромиться говорити про смак, бо це пов’язано з сексуальністю, це інстинкт. Перше, що дитина відчуває на смак – це материнське молоко. Це дивовижний момент, коли дитина відчуває не лише серцебиття, але й тепло і ніжність шкіри її грудей».

Для Шона це не просто теорія, а пережитий досвід. Він розповів, як вчився слухати і чути свого меншого сина Джуліана, коли його дружина була вагітною. Завдяки цьому між сином і батьком встановився сильний емоційний зв'язок:

«Коли він бився в материнському лоні, я заспокоював його, гладив живіт дружини і примовляв. Одного разу коли дружину оглядали на УЗД, я намагався перевірити, чи чує мене мій син. Ставши збоку, я тією ж інтонацією і тоном намагався говорити до нього, як і завжди. На екрані комп’ютера було видно, як дитина починає рухатися. Він ще тоді реагував на мої слова. Йому вже 25 років, і я таким же тоном спілкуюся з ним. Як тоді, так і зараз це заспокоює».

 5 порад для ефективної комунікації


Створити успішні і щасливі стосунки та підтримувати їх можна лише навчившись слухати. Ватиканський журналіст поділився кількома порадами, на що варто зважати під час комунікації з людьми:

1) Місце, де ви спілкуєтеся

Якщо ви хочете поговорити про особисте, не дуже хороша ідея стояти на коридорі або в публічному місці. Для цього варто знайти більш тихе і спокійне місце, щоб ніщо вас не відволікало і не зірвало вашої розмови. Смартфон, який дзвенить, шум навколо, люди, які вас окликають – це все може завадити сказати те, що ви хочете і почути іншого.

2) Відстань між вами і людиною

Є така наука як проксеміка про те, як відстань між людьми впливає на взаємовідносини. Відстань показує, наскільки люди готові відкритися і комунікувати з вами. Треба навчитися поважати особистий простір іншого і не переходити його. Якщо ви порушите відстань, людина не захоче вас послухати.

3) Позиція під час комунікації

Важливо спостерігати, чи комфортно співрозмовнику у розмові з вами. Як він сидить, як тримає руки? Якщо людина сидить на окраїні стільця, це позиція швидкої втечі. Вона хоче швидко відповісти на запитання і втекти. Якщо людина зручно сідає в крісло, спокійна і не метушлива, ви розумієте, що вона налаштована на діалог.

4) Підготовка до розмови

Коли я вчу студентів, як проводити інтерв’ю, наголошую не віддавати мікрофон співрозмовнику. Коли людина забирає мікрофон, тоді вона, а не ви як комунікатор контролює процес розмови. Що вищого статусу ваш співрозмовник, то більше він відчуває себе повноправним контролювати розмову і управляти вами. Але ви повинні бути дуже тактовними і ввічливо поставити все на свої місця.

5) Уважність

Ви маєте бути уважним, зацікавленим, і співрозмовник має це відчути. Якщо ви постійно мовчите і дивитеся в сторону, людина розуміє, що вам не цікаво і ви не слухаєте. Не варто і перебивати. Зате можна показувати свою зацікавленість кивком.

За матеріалами РІСУ

Прочитано 549 разів