Часто батьки звертаються до психолога з проблемою відсутності порозуміння з дитиною, споживацьке відношення дитини до батьків і просять поради, як краще спілкуватися з дитиною.
Замість порад, пропонуємо наступний діалог.
Син: Я хочу ігрову приставку ХВОХ.
Мама: Навіщо вона тобі?
Син: Я буду гратися. Це класно. Там можна рухатися.
Мама: А чому в тебе все ще її нема?
Син: Тому що ти не купуєш!
Мама: А чому я не купую?
Син: Тому що в тебе нема грошей.
Мама: Зовсім-зовсім нема?
Син: Є, але на ХВОХ ти їх не витратиш.
Мама: А чому?
Син: Тому що ти їх витрачаєш на інші речі.
Мама: На які?
Син: Напевно, на більш потрібні.
Мама: Що може змінити ситуацію?
Син: Якщо ми будемо менше витрачати.
Мама: Від чого ти готовий відмовитися заради ХВОХ?
Син: Від кіно і цукерок.
Мама: Можеш порахувати, скільки за місяць зекономиш таким чином?
Син: Близько тисячі.
Мама: Скільки місяців будеш таким чином збирати на ХВОХ?
Син: Півтора року.
Мама: Можеш почекати півтора року? Пожити півтора року без кіно і цукерок?
Син: Ні.
Мама: Є ще ідеї?
Син: Я піду працювати.
Мама: Куди тебе візьмуть працювати в 11 років? Хто буде тобі платити?
Син: Нікуди... Не знаю...
Мама: Поки ти цього не знаєш, поки не придумав, як заробляти гроші, що ще ти можеш запропонувати для досягнення мети?
Син: Тобі треба більше заробляти.
Мама: Прекрасно. Можеш підказати, як мені більше заробляти?
Син: Більше працювати.
Мама: А де мені взяти на це час?
Син: Щось інше не робити.
Мама: Наприклад? Не спати, не їсти, не відпочивати я не можу. На що ще йде мій час?
Син: Ще ти ходиш в магазин, готуєш, миєш посуд.
Мама: Що ще?
Син: Ще пилососиш.
Мама: Що з цього всього я можу не робити? Хто буде робити це замість мене?
Син: Я можу пилососити, мити посуд.
Мама: Супер! Я якраз збиралася купувати посудомийку. Вона коштує стільки ж, скільки й ХВОХ. Але якщо посуд митимеш ти, то посудомийка мені не потрібна. Ти готовий мити посуд кожен день, якщо ми купимо ХВОХ?
Син: Звичайно!
Мама: Ти готовий мити посуд півроку, поки ми знову не назбираємо на посудомийку?
Син: Готовий.
Мама: А якщо ти не виконаєш домовленість? Якщо я куплю ХВОХ, а ти відмовишся мити посуд? Як мені тоді поступити?
Син: Ну, буде чесно, якщо ти забереш у мене ХВОХ.
Мама: А якщо ти награєшся за два дні, ХВОХ тобі набридне і ти перестанеш мити посуд? У мене тоді не буде ні грошей на посудомийку, ні чистого посуду. Що я буду відчувати? Що б ти відчув на моєму місці?
Син: Що мене обдурили.
Мама: Ти будеш далі продовжувати вірити людині, яка тебе обдурила?
Син: Ні.
Мама: Будеш далі з нею про щось домовлятися, щось для неї робити?
Син: Ні.
Мама: Ти матимеш ще якісь бажання, після того, як отримаєш ХВОХ?
Син: Звичайно.
Мама: Тобто, ти розумієш, що якщо ти, отримавши ХВОХ, порушиш умови нашої домовленості, то подальші твої бажання я не буду намагатися виконати? Ти розумієш, що в твоїх інтересах виконувати умови договору?
Син: Звичайно.
Мама: Що може завадити тобі виконати умови?
Син: Я можу втомитися.
Мама: Як пропонуєш вирішувати проблему?
Син: Давай у мене буде вихідний від посуди в неділю.
Мама: Добре. Домовилися?
Син: Домовилися.
Порівняйте з іншим діалогом:
Син: Я хочу ХВОХ.
Мама: Давай я куплю, але за це ти завжди будеш мити посуд протягом року, крім вихідного дня. А якщо не будеш, то я тобі більше ніколи нічого не куплю.
Начебто домовленість за фактом та сама. Але результат - різний. У другому випадку умови дитині нав'язані дорослим. У першому випадку - дитина сама (за допомогою навідних запитань) прийшла до домовленості, а значить рівень усвідомленості і відповідальності за дотримання умов договору буде вищим. І ще дитина отримала досвід розв'язання життєвого завдання.
За матеріалами сайту
