П'ятниця, 10 червня 2016 23:50

"Ніколи не здавайся!" Діти, що перемогли рак, допомагають своїм одноліткам не здаватись

Ніколи не здавайся! Одноіменний анімаційний фільм створили діти, які перемогли рак.

Тепер вони у спеціальному "Таборі переможців" допомагають своїм одноліткам не здаватись і боротися тоді, коли нічого, окрім надії, не залишилось.

Майже півсотні підлітків, які здолали онкозахворювання протягом 10 днів у спеціальному "Таборі переможців" відпочивали та навчали своїх ровесників не впадати у відчай і не опускати рук.

"Місія, по суті, показати цим дітям, які хворіють, що вони обов’язково вилікуються й приїдуть до нас на табір. Потрібно боротися за життя, за себе щодня і ці діти дуже гарний цьому приклад", - каже координатор благодійного фонду Леся Кондратюк.

Під гаслом "Ніколи не здавайся!" діти створили анімаційний фільм. Його презентували в Інституті раку своїм одноліткам, у яких боротьба з хворобою ще триває.

"Після того, як ми пережили теж таке ось лихо, таку ось трагедію, дитині було 1,5 року, зараз, слава Богу, пройшло вже більше 10 років, тобто ми чітко можемо сказати, що ми належимо до "табору переможців", - розповідає мама табірника Олена Ведмідь.

До табору переможців з’їхалися діти з різних куточків країни. У кожного - своя історія хвороби зі щасливим кінцем.

"Я як дізнався, що хвороба відступила, я думав, що я брейк буду крутити. Я почав якось дарувати посмішку іншим", - розповідає табірник Андрій Пузьо.

"У мене були сльози на очах не раз, тому що я розумію, що це було диво, ось зараз перед нами стоїть 43 дива, яким було так погано, що можливо не вірили, можливо комусь не давали надії навіть", - каже мама табірника Олена Ведмідь.

На згадку про весняну зміну у таборі організатори підготували дітям сюрпризи. Андрій спершу не хотів відкривати конверт. Каже, щоб вдома знову відчути радість. Але для нас таки розкрив сюрприз.

"Я думаю, тут фотографії. Це фотографії, як ми ходили до Лаври. Це 3Д принтер - ми друкували 3Д моделі", - демонструє табірник Андрій Пузьо.

Зараз усі вони радіють життю. Куратори табору кажуть, що почуваються щасливішими, ніж решта людей.

"По-іншому вони ставляться до життя, цінують кожну мить. Так як губка, ніби всмоктують в себе знання, які ми їм дамо", - розповідає куратор табору переможців Тетяна Власовська.

А дехто вже визначився чому пресвятить своє дорогоцінне життя.

"Я взагалі малювати не вмію, а тут у мене вийшло", - каже табірниця Катя Балан.

"Я хочу бути хірургом. Плоди цієї праці великі", - каже Андрій Пузьо.

Табір переможців вдруге збирає зміну. Надалі працювати з дітками, що пережили рак, планують частіше - чотири рази на рік. Організатори кажуть, що для них - це корисний досвід, а для решти - переконливий життєствердний приклад.

За матеріалами сайту

Прочитано 1043 разів

Додати коментар

Захисний код
Оновити