П'ятниця, 22 червня 2018

Вона допомогла їм повірити в себе

Одного разу вчителька дала учням просте завдання: скласти список усіх учнів класу, подумати, що найбільше подобається в кожному з однокласників, і записати ці риси характеру навпроти їх прізвищ.

Вкінці уроку вона зібрала списки. Це було в п'ятницю. За вихідні вона опрацювала результати. На окремих аркушах виписала прізвища учнів, вписала туди всі добрі відгуки і характеристики про них їхніх товаришів, і в понеділок роздала кожному учневі листок, на якому перерахувала все те хороше, що помітили в них їхні однокласники.

Перечитуючи листки, обличчя учнів сяяли посмішками. Хлопці читали і перешіптувалися: "Невже це все про мене?», «Я ніколи не думав, що хоч щось значу для оточуючих...», «Я не знав, що мої товариші мене так люблять...».

Вони не обговорювали результати в класі, але вчителька знала: вона досягла мети.

Через кілька років після випуску цього класу прийшла сумна новина: один з учнів загинув, виконуючи інтернаціональний обов'язок в чужій країні. Вчителька прийшла на похорон. У церкві на відспівуванні були присутні й товариші загиблого по школі. Вчителька підійшла попрощатися останньою.

Під час поховання кілька солдатів, які несли почесну варту, підійшли до неї і поцікавилися, чи не вона була вчителем їх загиблого друга. Вона кивнула.

- Він багато нам розповідав про вас!

Після кладовища усі поїхали на поминки в рідну домівку загиблого.

Батько хлопчика дістав гаманець і звернувся до вчительки:

- Я хочу вам дещо показати. Це знайшли в одязі мого сина.

Він відкрив гаманець і дбайливо витягнув звідти згорнутий вчетверо, пошарпаний по краях і затертий на згинах листок паперу. Це був лист, на якому рукою вчительки були виписані всі найкрасивіші і добрі слова про його сина, які висловлювали про нього його шкільні товариші.

- Дякую вам за те, що ви зробили, - сказала мати хлопчика. - Мій син зберігав цей листок як найбільшу коштовність.

Друзі загиблого оточили вчительку і його батьків. Один з хлопців сказав:

- Я теж досі зберігаю мій лист.

А дружина одного з однокласників поділилася:

- Мій чоловік попросив, щоб я прикріпила його лист до нас у весільний альбом.

Вчителька присіла і розплакалася: як багато вартували такі прості добрі слова, написані на одному аркуші паперу.

Одне слово визнання, любові, підтримки, прощення, співчуття має невимовну силу.

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter