Четвер, 26 травня 2016 09:20

Вона допомогла їм повірити в себе Рекомендовані

Одного разу вчителька дала учням просте завдання: скласти список усіх учнів класу, подумати, що найбільше подобається в кожному з однокласників, і записати ці риси характеру навпроти їх прізвищ.

Вкінці уроку вона зібрала списки. Це було в п'ятницю. За вихідні вона опрацювала результати. На окремих аркушах виписала прізвища учнів, вписала туди всі добрі відгуки і характеристики про них їхніх товаришів, і в понеділок роздала кожному учневі листок, на якому перерахувала все те хороше, що помітили в них їхні однокласники.

Перечитуючи листки, обличчя учнів сяяли посмішками. Хлопці читали і перешіптувалися: "Невже це все про мене?», «Я ніколи не думав, що хоч щось значу для оточуючих...», «Я не знав, що мої товариші мене так люблять...».

Вони не обговорювали результати в класі, але вчителька знала: вона досягла мети.

Через кілька років після випуску цього класу прийшла сумна новина: один з учнів загинув, виконуючи інтернаціональний обов'язок в чужій країні. Вчителька прийшла на похорон. У церкві на відспівуванні були присутні й товариші загиблого по школі. Вчителька підійшла попрощатися останньою.

Під час поховання кілька солдатів, які несли почесну варту, підійшли до неї і поцікавилися, чи не вона була вчителем їх загиблого друга. Вона кивнула.

- Він багато нам розповідав про вас!

Після кладовища усі поїхали на поминки в рідну домівку загиблого.

Батько хлопчика дістав гаманець і звернувся до вчительки:

- Я хочу вам дещо показати. Це знайшли в одязі мого сина.

Він відкрив гаманець і дбайливо витягнув звідти згорнутий вчетверо, пошарпаний по краях і затертий на згинах листок паперу. Це був лист, на якому рукою вчительки були виписані всі найкрасивіші і добрі слова про його сина, які висловлювали про нього його шкільні товариші.

- Дякую вам за те, що ви зробили, - сказала мати хлопчика. - Мій син зберігав цей листок як найбільшу коштовність.

Друзі загиблого оточили вчительку і його батьків. Один з хлопців сказав:

- Я теж досі зберігаю мій лист.

А дружина одного з однокласників поділилася:

- Мій чоловік попросив, щоб я прикріпила його лист до нас у весільний альбом.

Вчителька присіла і розплакалася: як багато вартували такі прості добрі слова, написані на одному аркуші паперу.

Одне слово визнання, любові, підтримки, прощення, співчуття має невимовну силу.

Прочитано 1003 разів

Додати коментар

Захисний код
Оновити