Субота, 21 липня 2012 16:43

Цінуй кожну хвилину життя

Цю історію розповіла нам п. Марія Палиця з с.Іванівка Тернопільської області. Вона поділилася з нами нелегким випробуванням, що випало на її долю... Вона передала у редакцію вірш. Рядки, записані на маленькому, потертому клаптику паперу із шкільного зошита в клітинку... розповідають про жагу до життя.

Галя навчалася на третьому курсі педагогічного училища, коли несподівано захопила її невиліковна недуга. Усіх рідних немов у жар кинуло. Їй було тільки сімнадцять… Вона мріяла стати вчителькою, а ще... любила писати вірші. І одного написала, перебуваючи у лікарні. Недуга взяла своє. Дівчина покинула лікарню і цей світ назавжди. А в кишені мами і досі зберігається листочок із написаними словами донечки… Її найбільша цінність…

Ось уже 37 літ проминуло з того часу… За дивною долею в неї теж важка недуга… А ще коли жила донечка, важко хворів чоловік… Однак вона не нарікає на свою долю і на Бога... Каже напевне, що Бог дуже любить її, коли посилає такі випробування... А всім новим знайомим показує вірша, написаного її донечкою в той останній для неї час… І радіє внукам, яких подарували їй ще одна дочка і син…

Дивлячись як світяться її очі, і сам дивуєшся наскільки можна радіти життю, і з терпеливістю та спокоєм приймати усе, що посилає Господь.

Вчімся і ми у таких людей... Несімо свої хрести, уповаючи на Бога, бо лише Він може пояснити таємницю якоїсь події. Пам’ятаймо, що коли ми у нашому щоденному житті зустрічаємося із труднощами, є люди, які несуть набагато важчі тягарі впродовж усього життя. Без нарікань…

У важку для себе хвилину пригадаймо про маленький клаптик паперу в клітинку, на якому зберігаються рядки, що розповідають про жагу до життя…

І от цей вірш:

На моїм подвір’ю вже зацвила груша,

Вже мені надоїла больнична подушка.

Журиться родина і плаче матуся,

Що я молоденька так довго лічуся.

Лічуся, лічуся, не маю надії,

Мене розважають врачі молодії.

Ой врачі, ви, врачі, врачі хороші

Дайте мені здоров’я, мені молодій…

Пустіть мене додому та хоч на годину

Хай я розвеселю всю свою родину.

На моїм подвір’ю вже зацвила вишня,

А я молоденька із лікарні вийшла.

Із лікарні вийшла, буду від’їжджати

Хочу вам, лікарі, дякую сказати!

Дякую вам сестри і вам санітарки,

Що ви нам носили обіди й сніданки.

І в обід обіди, ввечері вечері,

Що ви нам стелили білії постелі…

Галина Палиця

Прочитано 4830 разів

Додати коментар

Захисний код
Оновити